УХВАЛА

ВОСЬМОГО РОДОВОГО СЛОВ'ЯНСЬКОГО ВІЧА

І. Учасники Віча

Восьме Родове Слов'янське Віче відбулося 30 липня 2011 року в Санкт-Петербурзі, Росія, в Будинку Румянцева – Музеї історії міста Санкт-Петербурга. У ньому взяли участь представники таких країн і організацій:

•  Росія: «Союз венедів» (громада імені Святослава Хороброго (Санкт-Петербург); громада «Радогощ» (Великий Новгород); громада «Крина» (Санкт-Петербург); громада «Родолюбіє» (м. Москва);

•    Україна: Релігійний центр Об'єднання Рідновірів України (ОРУ): Київська громада «Православ'я» і Нікопольська громада «Православ'я».

•     Польща: Конфесія «Родзіма Вяра» (Вроцлав);

•     Білорусь: Мінська громада «Ма-Веда».

В якості гостей у Вічі взяли участь представники слов'янського ду-ховного руху «Великий Вогонь» (м. Житомир, Україна), латиського руху «Марас Локс» (м. Рига), а також учені, дослідники слов'янського рідновір’я.

Всього у Вічі взяло участь 26 делегатів та 7 гостей.

З різних причин не змогли взяти участь, але надіслали на адресу Віча свої привітання, повідомлення та доповіді представники Союзу Слов'янських Громад Слов'янської Рідної Віри (Росія), товариства «Слов'яни» (Болгарія), Інформаційного центру «Свевлад» (Сербія), громади «Світовид» (Словенія) і рідновірської організації «Рідна Віра» (Чехія).

Привітання учасникам Віча та побажання успіхів надіслав Голова Європейського конгресу етнічних релігій Йонас Трінкунас (Литва).

Віче координував Тищенко Олексій Борисович, Голова «Союзу венедів», Санкт-Петербург.

      Ця заява опублікована згідно з домовленістю про її оприлюднення в разі продовження наклепницьких дій П. Тулаєва проти України, Об'єднання Рідновірів України та особисто Галини Лозко. Див. російські портали Атеней і Родовед.

                                                                                                      Качуріна А.В.
Далі українською мовою-->>  

       Російською мовою-->>

14.11.2011 г.

Санкт-Петербург

Здравствуйте, уважаемая Галина Сергеевна!

…Копию данного письма высылаю также Качуриной А.В. и Потребовскому С.

Кроме того, дополнительно информирую Вас о том, что решением Совета Главы «Союза венедов» от 12 октября 2011 г. Павел Владимирович Тулаев за деструктивную деятельность при подготовке и во время участия в Восьмом Родовом Славянском Вече лишён звания «Почётный венед»…

С уважением, А. Тищенко

ВОСЬМЕ РОДОВЕ СЛОВ’ЯНСЬКЕ ВІЧЕ

Відповідь жриці Оріяни на провокації Тулаєва

З 28 по 31 липня  2011 р. у м. Санкт-Петербурзі відбулося чергове восьме Родове Слов‘янське Віче. Організаторами  його  випала черга бути Союзу  Венедів. Вони блискуче справились з цією складною на сьогодні справою. На Вічі панувала дуже приємна та дружня атмосфера. Наші побратими з північної  столиці Росії подбали про найкращі умови спілкування, проживання та харчування делегатів. Гості отримали найяскравіші враження про це гарне місто, про його культурну спадщину. Ми, делегати від ОРУ, щиро вдячні росіянам за чудову організацію Віча. Саме тому на фоні такої  доброзичливості  з боку господарів, дивною та навіть кумедною була позиція «Почетного Венеда» з Москви, пана Тулаєва П.В. та його теперішньої  і, як він  постійно підкреслював, «любимой жены». Саме тому його реакція на події в С.-Петербурзі, яка зараз «гуляє» в Інтернеті, відображає лише логіку його власних думок.

Прочитавши його  «Очерк по итогам веча в Санк-Петербурге», я, як представник від України, не можу не відреагувати на його досить некоректні, необ’єктивні та образливі  висловлювання й висновки.  Цей «господін» із Москви дозволив собі освітлювати події  Віча, ображаючи українців, як націю, ображаючи духовного батька українців Тараса Шевченка, національну гідність волхвині ОРУ Зореслави та представників від  України.

По-перше, держава Україна, як постійний учасник Родового Слов‘янського Віча, має з іншими  державами  рівні права і обов’язки. До того ж, хай згадає «Почетный Венед» із Москви і один із засновників Віча, що  за Статутом кожна слов’янська  делегація обирає вільно мову для спілкування. Тому негоже представнику великої держави так хворобливо реагувати на те, що хтось вміє говорити «не по-русски». Коли він в Україні не розмовляє українською, ми ж не б’ємося в істериці, і не звинувачуємо його в «яром национализме», – ми просто знаємо його мову.

Тому, русскій історік і філолог г. Тулаєв, вивчайте українську, польську, болгарську, сербську, латишську...!!!

По-друге, ніхто з учасників Віча: ні українці, ні поляки, ні білоруси, ні латиші, ні фіни, ні росіяни (за винятком пана Тулаєва), не дозволили собі так брутально характеризувати національних героїв будь-якої країни. Уявляю, яка була б істерика, коли б ми згадали про царя Петра І та про Петербург, побудований на кістках українських козаків, або про Запорозьку Січ,  розгромлену царицею Катериною, або про закатованих гетьманів України… Мабуть, п. Тулаєв вважає хорошим тоном прикидатись «бедным родственником», розповідаючи про «неблагодарных» хохлів, які завжди використовують таких «доброжелательных» москалів. Він звинувачує українця Шевченка Т.Г., якого ще дитиною насильно вивезли з рідного краю, в тому, що він не забув рідної мови і, «невдячний», написав сатиричну поему «Сон». Та за що ж любити імперію, яка тебе силою не пускає до рідної матері-України, – схоже Тулаєву «невдомек»! Очевидно «славянофіл» Тулаєв не знає, що поета було засуджено й заслано на 10 років у солдати із забороною писати й малювати (!) саме за його участь у Кирило-Мефодієвському братстві, де проголошувалися ідеї слов’янської єдності! Так, і Шевченко, і Мазепа, і Бандера… для нас, українців, -  національні  герої! А для Тулаєва і йому подібних - вороги.  І це тому, що різна у нас історія і різні цінності. Слава Богам, що таких, як Тулаєв, на Вічі більше не було.

По-третє, звинувачення  в «русофобії» волхвині  ОРУ  Зореслави безпідставне. У своїх працях вона використовує підтверджені джерелами факти, адже Вона  науковець, професор. А той факт, що вона колись була дружиною  «українофоба» Тулаєва, красномовно переконав усіх присутніх на Вічі  в тому, що  хворобливе звинувачення волхвині  у русофобії є звичайною помстою підленької душі. Переважна більшість делегатів з Росії назвала Тулаєва «провокатором, которого надо гнать». Саме тому на третій день «Почетного Венеда» із Москви г. Тулаева П.В. та його теперішньої   «любимой жены» не було. Його неадекватна деструктивна поведінка викликала подив і обурення.

Ще більше викликає здивування несправедлива критика по відношенню до координатора восьмого Родового Слов’янського Віча Олексія Борисовича Тищенка, який приклав надзвичайні зусилля для проведення цього заходу. Саме завдяки Союзу Венедів та її керівнику Росія на цьому Вічі була представлена гідно, незважаючи на те, що ніякі інші громади Росії на Віче не приїхали.

Хочу також відзначити, що ставлення до української делегації на Вічі було досить шанобливе та дружнє як з боку росіян, так і з боку представників інших  слов’янських  країн. Дуже сподобався присутнім яскравий  обряд вшанування Богів урожаю Спасів, який провели жриці з української делегації.  Персонально мене запросили поділитись досвідом у проведенні Славлень Рідних Богів до Латвії та Білорусі. Але навіть у перебуванні на катері «господін» Тулаєв умудрився знайти негатив: обряд вели українською мовою,  українці з росіянами співали народних пісень, що українських пісень було багато,  бо в Оріяни дзвінкий голос… Він навіть вигадав, що ми нібито співали гімн України, але «забув», що Оріяна співала пісні й російського поета Висоцького. Пан Тулаєв перетерпів виступ польською мовою Сташка Потребовського, але українська мова жриці Оріяни викликала в нього алергію. Старанно намагається він вбити клин недовіри між представниками різних напрямків Рідної віри в Україні, використовуючи певні непорозуміння між ними. Таку б енергію г. Тулаєва  – «да в мирных целях»!

А в цілому, робота восьмого Родового Слов’янського Віча, на нашу думку, була змістовною й плідною, корисною для розвитку етнічних релігій.     

Слава  рідним Богам!

Жриця Оріяна, громада «Православа», м. Нікополь

_________________________________________________________________________

                                                  

VІІІ РОДОВЕ СЛОВ’ЯНСЬКЕ ВІЧЕ

Об’єднання Рідновірів України повідомляє, що 29-31 липня  2011 р.
в Санкт-Петербурзі (Росія) відбулося VІІІ Родове Слов’янське Віче, започатковане в Україні ще в 2003 р.
як міжнародна нарада слов’ян-рідновірів.

Організаційна група VIIІ Родового Слов’янського Вічазапросиларідновірів і славістів узяти участь у Міжнародній науково-практичній конференції на тему: «Рідна Віра – духовний стрижень слов’янської культури». Тематика конференції, що відбулася 29 липня, була визначена господарями Віча – Історико-культурним просвітницьким товариством «Союз Венедів»:

1.      Ідейні основи відродження слов’янської рідної віри.

2.      Духовна спадщина слов’ян та її ґенеза.

3.      Етичні й естетичні цінності в слов’янській рідній вірі.

4.      Слов’янська рідна віра як духовна перепона культурі нью-ейдж.

До участі в конференції були запрошені науковці, викладачі, дослідники сучасного стану відродження рідної віри в слов’янських країнах. У конференції взяли участь представники таких країн: Білорусь, Болгарія, Латвія, Польща, Росія, Словенія, Україна.Було заявлено 31 доповідь із 7 країн, також надійшли привітання учасників конференції від рідновірівСербії, Вірменії, Німеччини. На засіданнях конференції було заслухано 20 доповідей. Матеріали конференції будуть надруковані у збірці наукових праць.

30 липня відбулосяVIIІ Родове Слов’янське Віче – нарада очільників і представників рідновірських громад слов’янських країн, а 31 липня – святково-екскурсійна програма, де обряди Свята Врожаю здійснили українські жриці Оріяна та Світослава. Віче координувавголова «Союзу венедів»Тищенко Олексій Борисович. Україну на Вічі представляли дві громади ОРУ: Київська громада «Православ’я» та Нікопольська громада «Православа».Очолювала українську делегацію Світослава Осіння(Алла Качуріна), яка зачиталана конференції доповідь голови ОРУ Галини Лозко на тему «Традиція і автентика в рідній вірі як єдина альтернатива глобальному нью-ейджу».

Не зважаючи на те, що на Вічі були спроби провокацій з боку московської делегації, намагання очорнити діяльність ОРУ та вивести Україну зі складу учасників Віча, слов’яни-рідновіри, одностайно засудили провокаторівта дійшли згоди щодо проведення наступного ІХ Віча у 2012 р. в Польщі. Об’єднання Рідновірів України висловлює вдячність «Союзу Венедів» за чудову організацію та високий духовний рівень спілкування й висловлює надію на подальшу плідну співпрацю з нашими однодумцями.

З докладнішим звітом, окремими доповідями та ухвалами Віча і конференції можна буде познайомитися трохи згодом на наших інтернет-сторінках.

Інформаційний центр ОРУ

                                                   

VІІ  ВІЧЕ  СЛОВ’ЯН-РІДНОВІРІВ 

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЦЕНТР «СВАРОГ» повідомляє, що

29 травня 7518 літа Сварожого (2010 року х. л.)

в Садибі Перуниці під Києвом відбулося

                                     VІІ Родове Слов’янське Віче 

Вічу слов’ян-рідновірів, за традицією, передувала Міжнародна науково-теоретична конференція на тему: «Філософське осмислення феномену слов’янської етнокультурної єдності», організована і проведена 28 травня 2010 р. кафедрою філософії Київського університету імені Бориса Грінченка, в якій узяли участь 52 учасники із 8 країн, з них: 22 доктори наук, 17 кандидатів наук, аспіранти, здобувачі та студенти. Робочими мовами конференції були рідні мови учасників, які наочно показали, що наша самоназва слов’яни цілком відповідає поняттю «ті, хто розуміє слово один одного без перекладача».
          Учасників конференції привітав Ректор університету член-кореспондент УАПН України, доктор філософських наук, професор Віктор Огнев’юк, який розповів про слов’янську тематику в науковому доробку Бориса Грінченка, ім’я якого носить університет, про створення при університеті музею великого українського педагога, мовознавця і патріота та нові досі невідомі архівні документи, які доповнюють наші знання про його життя й діяльність. Значний інтерес викликав також виступ завідувача Відділу історії філософії України Інституту філософії НАНУ імені Григорія Сковороди доктора філософських наук Сергія Йосипенка, який розкрив проблеми національної філософії в слов’янському контексті.
           Завідувач кафедри етнології Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича доктор історичних наук, професор, депутат Чернівецької обласної ради Георгій Кожолянко висвітлив українську національну ідею в системі освіти України. Великий інтерес викликала в учасників доповідь відомого білоруського етнолога і письменника Івана Крука (Янки Крука) – кандидата філологічних наук, доцента кафедри етнології і фольклору Білоруського державного університету культури і мистецтв на тему: «Символіка числа сім у міфопоетичній спадщині білорусів». Його колега аспірантка Інституту мистецтвознавства, етнографії і фольклору НАН Білорусі Оксана Котович розповіла про універсальний ритм традиційної народної культури, її семантику і символіку, зокрема цікавість слов’янських рідновірів викликали її повідомлення про пожертву борошна (хліба) вогню печі та інші народні звичаї й обряди. Слід також відзначити цікаву доповідь кандидата психологічних наук, доцента, старшого наукового співробітника, керівника НДГ «Етнологія» Центру українознавства філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Тетяни Воропаєвої на тему: «Українці і росіяни крізь призму ментальних та ідентифікаційних характеристик».
         Господарі конференції, кафедра філософії Київського університету імені Бориса Грінченка, яку очолює доктор філософських наук, професор Галина Лозко, також представили кілька цікавих доповідей, які викликали жвавий інтерес та наукові дискусії. Галина Лозко провела майстер-клас на тему «Етнокультурні символи слов’ян: пробудження генетичної пам’яті», у якому показала важливу роль рідної землі, рідної мови та рідної релігії (духовно-культурної системи народу), які є найважливішими чинниками збереження національної ідентичності в наш глобальний час. В майстер-класі були показані артефакти, статуї Богів (зокрема слов’янський Світовид), обереги, символи, ляльки-мотанки (архаїчні свідки культу Рожаниць), знімки давніх і сучасних святилищ та ін.
     Доктор філософських наук, професор Микола Стадник розповів про відродження етнорелігійної аксіології у філософській думці слов’ян, і на цій конференції зміг познайомитися з польським професором Сташком Потребовским, про наукові праці якого доповідав; кандидат філологічних наук, доцент Ірина Борисюк розповіла про сакральний вимір вербальної магії слов’ян; старший викладач кафедри філософії Анатолій Богород – про культуру танцю в слов’янських народів. Тексти доповідей планується надрукувати в науковому часописі кафедри філософії.  Учасники конференції, які приїхали з сусідніх країн Болгарії, Білорусі, Польщі, Росії, щиро подякували ректору університету професору Віктору Огнев’юку, завідувачу кафедри філософії професору Галині Лозко та всьому професорсько-викладацькому складу кафедри за змістовну, добре організовану зустріч науковців братніх країн і висловили надію на подальшу наукову співпрацю.
     

        VІІ Родове Слов’янське Віче відбулося 29 травня 7518 літа Сварожого в Садибі Перуниці під Києвом. Ще в ході підготовки до Віча слов’ян представники 12 земель України на Свято Живи (2 травня) піднялися на священну гору Ґрехіт (з якої Волхв Володимир Шаян почав відродження Рідної Віри) і викликали Живий Вогонь. Майже цілий місяць рідновіри України зберігали в своїх громадах вогники від цього Живого Вогню, щоб принести їх на Віче. Волхви, жерці й голови слов’янських рідновірських громад освятили роботу Віча спільним обрядом на пошану наших Рідних Богів та Предків, що відбувся на новозбудованому капищі Перуна. Перед початком обряду Боги явили добрий знак – над садибою з’явився сокіл і в плавному польоті описав коло над головами учасників. Під час обряду славлення Предків лунали молитви рідними мовами учасників Віча, слов’яни здійснили спільну требу та обряд зсипання (поєднання) зерна, яке кожен приніс на жертовник во славу рідних Богів, що символізує єднання родів слов’янських у духовній родовій спільноті. Голови делегацій від країн-учасниць написали свої священні знаки на каменях капища в знак дружби слов’ян і єдності з рідними Богами. В обрядовому колі навколо жертовника стояло 28 учасників.

               
      
               

               

           У роботі Віча в цілому взяли участь 37 делегатів від 5 слов'янських країн: Україна, Білорусь, Болгарія, Польща, Росія. Свої привітання VІІ Родовому Слов’янському Вічу і повідомлення прислали рідновіри Словенії, Сербії, Чехії. Віче координувала Голова Об’єднання Рідновірів України Волхвиня Зореслава – Галина Лозко (Україна).
        На урочистому відкритті Віча відомі діячі слов’янського рідновірського руху, подвижники і старійшини були нагороджені медалями Прави, заснованими Всеукраїнським громадським об’єднанням «Спадщина Предків», за особистий внесок у відродження слов’янської традиції та зміцнення слов’янської єдності, які Волхвиня Зореслава вручила старійшині Союзу Венедів (Росія) Віктору Федосову (з нагоди 75-ліття), старійшині «Родзімой Вяри» Сташкові Потребовському та директору Інституту Прави Ждіславу Словінському (Польща).
           Важливим досягненням VІІ Родового Слов’янського Віча стало прийняття Стратегічної Програми розвитку Слов’янської Рідної Віри, за яку, після тривалого обговорення і внесення поправок, учасники проголосували одностайно. Історія створення цього документа потребує деяких пояснень. Його проект, написаний Галиною Лозко (Волхвинею Зореславою), був запропонований для обговорення і доповнення ще на V Родовому Слов`янському Вічі в Белграді (Сербія) 9 вересня 2007 року. Однак, на VІ Родовому Слов`янському Вічі в Словенії (2009) для його обговорення ще не було достатніх умов, оскільки на думку учасників з Росії, він потребував докладнішого вивчення і доопрацювання, до того ж, ніхто не подав ніяких конкретних доповнень чи зауважень. Текст був розданий усім учасникам Віча двома мовами (українською та російською) з пропозиціями внести свої правки. Свої доповнення та пропозиції прислали Олександра Маринкович-Обровска (Сербія), Сташко Потребовский, Ждіслав Словіньский (Польща), Владимир Сацевич (Білорусь), Союз Венедів (Росія). Деякі юридичні питання були внесені з аналогічних українських документів, запропоновані Ярославом Бабичем; використані й напрацювання громад ССО Вадима Казакова (зокрема, щодо ставлення до псевдоязичників) і кілька думок Ніколая Сперанского, почерпнутих з його інтерв’ю.
     Оскільки керівник російської делегації, він же член редакційної колегії, напередодні VІІ Віча самоусунувся від покладених обов’язків, то остаточну редакцію та упорядкування проекту Стратегічної програми розвитку слов’янської рідної віри взяли на себе Галина Лозко (Україна, ОРУ) та Олексій Тищенко (Росія, Союз Венедів). До проекту програми були включені усі доповнення та побажання, обговорені на попередніх вічах та надіслані електронною поштою на адресу редакційної колегії.
        В програмі окреслено основні цілі і завдання розвитку Рідної віри слов'ян: самозбереження ідентичності слов'янських народів; протистояння світовому глобалізму; досягнення взаєморозуміння між представниками рідної віри, «народного християнства» і справжньої науки; зміцнення єдності слов'янських народів через розширення рідновірських контактів; ознайомлення населення слов'янських країн з культурою, обрядами, звичаями і святами свого народу і всіх слов'янських країн, формування позитивного іміджу рідної віри в суспільстві.
        Головна стратегічна мета, окреслена в програмі – збереження національної ідентичності слов’янських народів шляхом відродження рідних самобутніх традицій. Це завдання може тактично бути виконане через організацію на місцях духовно-концептуальних центрів Слов’янської Рідної Віри у вигляді: рідновірських громад, наукових та історико-культурних центрів, рідновірських громадських організацій, учбових закладів, фольклорних колективів, видавництв, магазинів, туристських центрів та інших інституцій, які, поступово набираючи силу, стають загальновизнаними і впливають на загальні тенденції розвитку національної культури. Програма враховує досвід і неоднорідність рідновірських рухів, які історично складалися в слов’янських країнах, і дає широкі можливості для використання місцевих умов і традицій що існують в конкретних державах, нічого не нав’язуючи, а лише пропонуючи різні форми роботи.

Текст Стратегічної програми додається-->>

        Друга половина дня була присвячена доповідям голів слов’янських громад з метою ознайомлення зі станом розвитку рідної віри в їхніх країнах. Виступили: Владимир Сацевич (Білорусь), Олексій Тищенко (Росія), Сташко Потребовский (Польща), Стефан Серафимов (Болгарія), Галина Лозко (Україна). Крім того, дистанційно взяли участь кілька лідерів слов’янських країн, які з різних причин не змогли приїхати; вони надіслали свої доповіді та повідомлення; це представники таких організацій:

• Інформаційний центр „Свевлад” (Сербія);
• Občanské sdružení Rodná víra: Прага (Чехія);
• Громада „Світовид” (Словенія);
• Інститут Прави, Видавництво „Топорел” (Польща).
• А також до спільних обрядів долучився голова Товариства «Ніклот» (Польща).

Було поставлено на голосування питання: чи вважати їхню участь у VІІ Родовому Слов’янському Вічі дійсною. За наполяганням Володимира Сацевича вирішено включити їх лише як учасників Міжнародної науково-теоретичної конференції «Філософське осмислення феномену слов’янської етнокультурної єдності», з подальшою публікацією їхніх доповідей.
         Прийняття заключного документа, Ухвали VІІ Родового Слов’янського Віча, передбачало визначення наступної країни для проведення VІІІ Віча та призначення його Координатора. Обговорення цього документа викликало дискусії, не менші, ніж Стратегічна програма, тому було запропоновано визначитися шляхом голосування. Було подано дві пропозиції: «Союз Венедів» (Санкт-Петербург, Росія) та  Комітет  «Екологія людини» Білоруського соціально-екологічного союзу «Чорнобиль» (м.Столбці, Білорусь). Більшість вибрала «Союз Венедів» (за – 36, проти – 1). Представник Білорусі Володимир Сацевич оскаржив результати голосування, бо мовляв, українців була більшість. Нагадаємо, що на попередніх Вічах в Росії та Білорусі також була більшість місцевих громад, та проте результати голосувань ніхто не оскаржував. Однак, щоб зняти напругу, було запропоновано переголосувати лише головам делегацій від країн-учасниць. Результат виявився той самий: 4 голоси – за Санкт-Петербург, 1– за Білорусь.
    Скажемо відверто, причиною віддання переваги Петербургу перед білоруським містом Столбці стала неадекватна поведінка білоруського лідера, який на самому початку Віча заявив, що не розуміє української мови, чим викликав здивування не тільки в українців, а й в представників інших слов’янських країн; тим більше що йому було надано тексти обох документів російською мовою, окрім того, спеціально для нього здійснювався синхронний переклад на російську. Отже, така поведінка давнього учасника Родових Слов’янських Віч, який неодноразово приїздив в Україну й не раз спілкувався з українцями-рідновірами, насправді виглядала провокативною.
    Таким чином, більшістю голосів ухвалено, що наступне VІІІ Родове Слов’янське Віче буде проведене  «Союзом Венедів», координатор – Олексій Тищенко.

Текст Ухвали додається-->>
 
           На третій день 30 травня Віче у Києві завершилося урочистими обрядами. Слов’яни вшанували пам’ять останнього князя-рідновіра України-Русі Святослава Хороброго біля його пам’ятника на Пейзажній алеї. Віддали почесті славетному князю смолоскипами, запаленими від Живого вогню гори Ґрехіт, піснями та віршами на його честь. Обряд здійснили Волхвиня Зореслава, Волхв Велимир, Жрець Володимир та інші представники Рідної Віри слов’янських країн. Тут біля Святослава було нагороджено Орденом Святослава Хороброго українського поета-рідновіра Яруна Мотронюка з нагоди його 75-ліття та за видатні заслуги в справі відродження віри Предків і виховання молодого покоління в дусі любові до Рідних Богів та України-Русі. Цей Орден заснований Об’єднанням Рідновірів України як найвища нагорода Рідної Віри.

                              

Звучали поетичні твори про героїв та пісні у виконанні Козацького фольклорного гурту «Вольниця» (керівник Володимир Яремчук). Так стається, що нині поети отримують бойові нагороди, бо, як вважала Леся Українка, насправді поетичне слово стає найсильнішою зброєю в боротьбі, пробуджуючи свідомість народу, торкаючи найпотаємніші струни душ людських. Показово, що саме тут біля Святослава Хороброго наш білоруський друг, розчулений віршем Руслана Морозовського «Білоруське диво», раптом зрозумів українську мову! Володимир Сацевич щиро потиснув руку Руслану Морозовському, який подарував йому збірку своїх поезій «Поклик Роду». До речі, саме через цей твір нашого поета не прийняли до Національної спілки письменників України.
      Продовжилось свято на капищах Перуна і Сварога біля Національного музею історії України священним обрядом Слава на честь 600-ліття Перемоги Слов’ян над Тевтонським орденом христоносців під Грюнвальдом. Коли натхненний жрець Велимир закликав душі Пращурів до нашої святині, над капищем знялася зграйка голубів, рідновірами це було сприйнято за знак, що Пращури нас чують і благословляють. У єдиному духовному колі слов’яни восславили героїв Грюнвальда і здійснили обряди єднання. Об’єднання Рідновірів України зробило подарунки всім головам слов’янських громад – обереги Сонця-Ярила, мистецьки виготовлені рідновіром, правнуком видатного українського поета-пророка Тараса Шевченка Ярославом Красицьким.
     Козацький фольклорний гурт «Вольниця» виконав пісні, створені на народній основі спеціально до цієї урочистої події, зміст яких відображає головні історичні віхи відносин слов’ян між родами та закликав до єднання братніх народів. Мабуть є щира правда в словах античного філософа Аристотеля, що наші слов’янські предки закони свої укладали в пісні й виспівували їх, щоб не забувалися. Перуну, Предкам, Героям та слов’янським родам призначалися також пісні бандуриста Тараса Силенка та рідновірського співця Вогнедара. Така потужна єдність Рідних Богів, Предків та нині живущих слов’ян-рідновірів, а також магія слова, пісні та обряду створила позитивне енергетичне поле значної сили, вселяючи натхнення й добрий дух живого братнього єднання.
          Далі шлях учасників Віча пролягав через етноярмарок на Андріївському узвозі, що був приурочений до Днів Києва. Слов’яни відвідали також кумира Світовида, що стоїть на Софійській площі. Нещодавно над пам’ятником християнами було вчинено наругу (облито фарбою). Нині Київська Громада «Православ’я» піклується про збереження цієї святині, статую очищено та пофарбовано в бронзовий колір. Учасники Віча зробили пам’ятні знімки та пройшли до Українського Дому на персональну ювілейну виставку рідновірського митця Віктора Крижанівського. Автор численних, знаних усіма рідновірами слов’янських країн робіт, зустрів відвідувачів словами привіту, тихою мелодійною музикою, що лунала в затишній виставковій залі. Тут ми зустріли поетесу Олесю Сінчук, лауреатку багатьох конкурсів бардівської пісні, яка охоче почитала свої поезії та поспівала пісень. Вогнедар також виконав пісню-славень «Відбудуймо жертовники наші» на слова поета-орденоносця Яруна Мотронюка та одну з перших пісень рідновірів. Так цілком несподівано, мабуть самі Боги сприяли доброзичливому спілкуванню рідновірів-гостей з українськими однодумцями. На завершення свята прогримів Перун, якого так славно пошанували рідновіри, і омив місто своїм освіжаючим дощем, таким доречним після жаркого вже майже літнього дня.
      Учасники Віча роз’їжджалися по домівках втомлені, але задоволені й духовно наснажені на подальшу співпрацю. Як висловився старійшина Союзу Венедів Віктор Кирилович Федосов, який побував у кількох громадах Європи, українці найпотужніше відроджують рідну віру й у них є чому повчитися. Це висока оцінка нашої діяльності й ми щиро ділимося здобутками та своїми напрацюваннями з побратимами. Учасники Віча повезуть з собою нові книги, видані напередодні: ілюстрований посібник Галини Лозко для дітей «Дерево Життя», її ж нове (вже 6-те) видання «Українського народознавства», антологію-хрестоматію з релігієзнавства та культурології (упорядковану кафедрою філософії), альбом Віктора Крижанівського «Світло Пращурів наших», нове 22 число часопису «Сварог», в якому в рубриці «Світовид» опубліковані матеріали попереднього VІ Родового Віча Слов’ян, що відбулося в 2009 р. в Словенії.
          Хочеться завершити цю інформацію словами нашого великого Кобзаря Тараса Шевченка, присвяченими великому слов’янознавцю Павлу Шафарику, які були гаслом нашої наукової конференції: «Щоб усі слов’яни були добрими братами, і синами Сонця Правди, і єретиками»!

 

Інформаційний центр «Сварог»

   Київ, 1 червня 7518 літа Сварожого (2010).
 

     
       (Російською мовою-->>) 

__________________________________________________________________________

УХВАЛА ШОСТОГО РОДОВОГО СЛОВ'ЯНСЬКОГО ВІЧА

Господарі замку
Струга Матяш і Бояна зустрічають гостей з України.

Віче відбулося в Замку Струга (Словенія, область Доленьська) 9 серпня 2009 року. У ньому взяли участь 11 учасників від 6 слов'янських народів, що представляли такі організації як:  
                                            

·         Громада „Світовид” (Словенія);

·         Релігійний центр Об'єднання Рідновірів України, Громада „Православ'я”, Журнал „Сварог” (Україна);

·         Конфесія „Родзіма Вяра”, Інститут Прави, Видавництво „Топожел” (Польща);

·         Союз Венедів, Газета “Ярь”, Журнал “Волх”, Російський міжнародний журнал „Атеней” (Росія);

·         Інформаційний центр „Свевлад” (Сербія);

·         „Товариство Дуло” (Болгарія).

Віче координував Матяш Анжур (Словенія).
                                      

Відкриття конференції.

Учасники Шостого Родового Слов'янського Віча зібралися з метою:

– Підвести підсумки нашої діяльності протягом поточного року.

– Обговорити сучасний стан і актуальні питання рідновірського руху в слов'янських країнах.

– Ознайомитися детальніше з життям і діяльністю рідновірів Словенії.

– Здійснити обмін досвідом, знаннями, новими публікаціями, з врахуванням досягнень Міжнародної конференції “Бог Триглав – його релігійне значення у слов'ян” (8 серпня в 2009 р., Замок Струга), в якій узяли участь 21 представник із 7 країн.

–  Налагодити співпрацю з однодумцями й одновірцями.

– Накреслити нові форми співпраці слов'ян, плани і перспективи язичницького руху, обговорити Стратегічну програму розвитку Рідної Віри в слов'янських країнах.

– Домовитися про місце і час наступного Родового Слов'янського Віча.

– Вибрати координатора Родового Слов'янського Віча на наступне річне коло.

Учасники Віча відкрили зустріч привітаннями во славу Рідних Богів болгарською,  польською, російською, сербською, словенською й українською мовами.

Віче в Словенії було завершене на горі Верхня (Вішнагора) священним обрядом Спожинки (Свято Врожаю) во славу Рідних Богів, який провела Волхвиня Зореслава.

1. Слов'янський рух рідновірів уже став реальним історичним фактом, що свідчить про етнорелігійне відродження; воно набуває популярності, до нього щороку долучається все більша кількість учасників і прихильників.

2. Родове Слов'янське Віче повинно стати духовним концептуальним центром, генератором ідей Відродження власних етнорелігійних цінностей, а національні громади Рідної Віри на місцях (у своїх країнах) здійснюватимуть практичну діяльність згідно з традиціями своїх народів.

4. Усвідомлюючи свою особисту відповідальність за долю Відродження Рідної Слов'янської Віри, збереження її витокових основ,  правильний розвиток Рідної Віри та запобігання її профанації (спрощення і десакралізації), ми закликаємо уряди слов'янських країн припинити переслідування представників традиційної культури за їхні релігійні переконання, і одночасно відмежовуємося від псевдоязичницьких та шкідливих для суспільства культів.

5. Віче констатує необхідність звернути увагу на правильну назву нашого рідновірського руху – “Язичництво”, “Рідна віра”, “Стара (або Ведична) віра”, яка спирається на рідну традицію, і пропонує уникати назв: “неоязичництво” і “неопоганьство”.

З організаційних питань вирішено:

1. Обнародувати документи Шостого Родового Слов'янського Віча в своїх власних і доступних нам засобах масової інформації. Створити редакційну колегію в складі: Матяш Анжур, Галина Лозко, Павло Тулаєв. Опублікувати праці Віча мовами учасників, хоч би невеликим накладом.

2. Доручити членам Оргкомітету  і редколегії видати за матеріалами Віча випуск чергового вісника “Слава!” №7  рідними слов'янськими мовами.

3. У зв'язку з реконструкцією порталу “Родовед”,  затвердженою рішенням V Віча в Бєлграді,  запропонувати кожній країні вести національну сторінку рідновірів на власному електронному ресурсі з інтерактивними посиланнями на сторінки інших учасників Віча.

4. Укріплювати і розширювати конструктивні зв'язки з рідновірами інших слов'янських країн, залучаючи до участі в роботі Віча нових представників, у тому числі з таких країн як  Чехія, Словаччина, Хорватія,  Македонія, Чорногорія та ін.

5. До наступного Віча кожному учасникові бажано розробити власні пропозиції у письмовій формі до Стратегічної програми розвитку духовної культури Слов'янської Рідної Віри в сучасних умовах, з врахуванням доповідей на наших конференціях; прислати тексти або тези членам Редакційної колегії для узагальнення і підготовки підсумкового проекту Стратегічної програми.

6.  Розробити Звернення до урядів слов'янських країн від учасників Віча із загальною відозвою (відповідними мовами) про припинення переслідування рідновірів за їхні релігійні переконання.

7. Запланувати проведення наступного VІІ Родового Слов'янського Віча і  наукової конференції в 2010 році в Україні (місто Київ). Присвятити цю подію 600-літтю Грюнвальдської битви як славної перемоги слов'ян над хрестоносцями.

8. Координатором Родового Слов'янського Віча на наступне річне коло призначити Галину Лозко (Волхвиню Зореславу, Україна). Доручити їй підготовку і проведення чергового Віча, а також міжнародної наукової конференції в 2010 році на тему: «Слов'янський світогляд і майбутнє Рідної Віри».
                                        
                                                Вечеря слов`ян-рідновірів у замку Струга.