Словник народних болгарських імен отриманий нами в подарунок від болгарського побратима Антона Рачева. Приємно, що болгарські рідновіри також мають довідкове видання своїх рідних імен. Книга складається з двох частин, в яких автори подали як рідні (власне болгарські) імена, які називають домашніми, так і запозичені (заети).

Загалом у болгарському іменослові досі переважають саме рідні слов’янські імена, які є органічною частиною спільнослов’янського лексичного фонду, і які складають приблизно ¾ частини усіх імен, та одна чверть приходиться на запозичені (привнесені разом з християнством).  У словнику подані етимологія імен та відомості про історичні постаті болгар, які носили ці імена. Чоловічі та жіночі імена подано попарно, наприклад: Аблен, Абленко//Аблена, Абленка – побажальне ім’я на здоров’я та фізичну красу, утворено від аблен (аблан, яблан) «планински божур»; дерево чинар (платан) та ін. Цікаве ім’я Балкан, утворене від назви Старої Полонини Балкан, вважається побажальним на здоров’я та довголіття. Ім’я Дабіжа, Дабіжива – дослівно побажальне «да би жив!» (хай буде живий, щоб жив). Здравко, Здравчо, Здравена – імена-побажання здоров’я. Від назви куща калини утворено імена як жіночі, так і чоловічі, наприклад: Калин, Калинко, Калино, Калинчо.

Звичайно, у болгар також є частина імен, пов’язаних із засновниками староболгарських династій, напр., Аспарух (варіант Ісперіх – засновник слов’яноболгарської держави), хан Крум (прізвисько Каран – від карати, караючий), Кардам, Кубрат (з роду Дуло – засновник династії) та ін.

Великий словниковий ряд імен, похідних від світла: Светил, Светин, Светко, Светичко, Светиш, Свето, Светьо, Светмир, Световид, Световлад, Светогор, Светозар, Светолик, Светорад, Светослав, а також Богосвет, Радосвет, Радосвета та ін. Як і в усіх слов’ян, у болгар також дуже поширені імена на «слав-»: Славел, Славен, Славета, Славиша, Славун, Славомир, Славян, Славорад та ін.   

До словника додано святковий календар, де зазначено дні переважно християнських святих, імена яких надавалися народженим у ці дні. Проте, цікавим виявився й такий факт, що у болгар збереглася традиція називання дітей саме рідними іменами, які пристосовані до тих чи інших свят нової релігії. Наприклад, народженим на Вербицю (Вербну неділю) надавали різноманітні імена, пов’язані з квітами, дубом, плодовими деревами: Цвета, Цвятко, Вербан, Вербана, Теменуга, Жасмина, Явор, Малин, Малина, Ягода; на Великдень – Велико, Величко, Велика, Величко, Велко, Вельо та ін.

Словник болгарських домашніх імен буде чудовим доповненням до рідного іменослова усіх слов’янських і українських рідновірів.

                   
                                Грюнвальдська битва народів 
     Бумблаускас А., Марзалюк І., Черкас Б. – К.: Балтія-друк, 2010 – 272 с.

Спільне українсько-білорусько-литовське видання, розкішний кольоровий альбом, присвячений 600-літньому ювілею Перемоги слов’янсько-литовських язичників над ордами західно-європейських хрестоносців (1410 р.). Автори видання – науковці, авторитетні історики трьох країн, стверджують, що історичний факт Грюнвальдської битви експлуатували ідеологи багатьох країн впродовж століть. Однак, зі свідомим применшенням значення Великого князівства Литовського, до якого тоді входила й Русь-Україна. Так, приміром Сталін використовував тему Грюнвальда, готуючись до війни з Гітлером, стверджував, що головну роль тут відіграли «русские смоленские полки». Нагадаємо, що Смоленськ у ХV ст. належав не Росії (якої тоді взагалі ще не було), а Литві.

Автори аргументовано пояснюють, чому досі зберігається тенденція до применшення ролі Грюнвальдської перемоги (як у романі Г.Сенкевича, хроніці Длугоша та ін.) – вкрай християнізованим історіографам було невтямки, чому язичники перемогли таку потужну військову силу Тевтонського ордену. На ці та багато інших питань читачі знайдуть відповіді на сторінках цього видання. Альбом багато ілюстрований картами, хоругвами, картинами живопису, фотографіями замків, музейних експонатів, зразків озброєння, одягу та оздоблення, що яскраво підтверджують високу військову культуру слов’ян і водночас засвідчують абсурдність голлівудських фільмів про цю битву, де русичі й литовці, одягнуті у ведмежі шкури, б’ються з хрестоносцями довбнями. Грюнвальдська битва насправді справила колосальний вплив на подальшу історію Європи, спинивши германську експансію на схід.

Філософський часопис: Філософія, Етнологія, Культурологія, Релігієзнавство. – Збірник наукових праць. – 2011. – № 1-2.

Нове наукове видання кафедри філософії Київського університету імені Бориса Грінченка, до якого увійшли доповіді та матеріали міжнародної наукової конференції «Філософське осмислення феномену слов’янської етнокультурної єдності» (травень 2010), проведеної напередодні VІІ Родового Слов’янського Віча. Привертають увагу публікації науковців слов’янських країн: І.Борисюк «Вербальна магія слов’ян: сакральний вимір», Т.Воропаєвої «Українці і росіяни крізь призму ментальних та ідентифікаційних характеристик», О.Котович «Структурно-семантичні аспекти осмислення лінійного часу у міфопоетичній спадщині білорусів», І.Крука «Символіко-семантичні аспекти числа «сім» у міфопоетичній спадщині білорусів», А.Маринкович-Обровської «Словацькі народні заклинання, звернені до Перуна» та ін. Переважають статті, присвячені слов’янській філософській думці, науці та освіті, культурній спадщині наших народів. Часопис в подальшому планується реєструвати як наукове ВАКівське видання, тому запрошуємо до співпраці зацікавлених аспірантів, кандидатів та докторів наук.
_______________________________________________________________________________________

Шановні рідновіри!

Вийшов новий 23 випуск часопису «Сварог»

    «Сварог», перший рідновірський часопис в Україні, заснований у 1995 році, друкує матеріали з філософії, етнології, релігієзнавства. Пріоритет віддається українській Рідній Вірі.

    Зміст випуску:

   В рубриці «Події» подано інформацію про VІІ Родове Слов’янське Віче (Київ, 2010), та Європейський конгрес етнічних релігій (Болонья, Італія, 2010). Офіційна заява ОРУ щодо будівництва Десятинної церкви на Старокиївській горі та Експертний висновок науковця. Вшанування героїв Крут. Світлій пам’яті ДобромираГригоряна та Володимира Куєвди.

    В рубриці «Богознавство» розглядається теологія багатопроявності в рідній вірі, представлена працями українських науковців Володимира Шаяна, Галини Лозко «Богослов’я Стрибоже», Ірини Борисюк про словесну магію, а також польського мислителя Ждіслава Словінського та російського публіциста Володимира Істархова про світогляд рідновірів. Подано також обряд на свято Стрибога, який здійснює Київська громада «Православ’я» на головному жертовнику України біля Національного музею історії України.

  В рубриці «Во врем’я оне» подано цікаву розлогу статтю Ярополка Багряного про останнього язичницького князя бодричів Ніклота, який понад 30 років вів успішні війни з хрестоносцями, захищаючи рідну віру (героїчно загинув у 1160 р.). Матеріали до 200-річчя видатного українського фольклориста Маркіяна Шашкевича (Руслана), який був яскравим симпатиком рідної віри, натхненником альманаху «Русалка Дністрова». Гостра політична стаття нашого кореспондента з Бердянська Віталія Романченка «Геноцид українців» розкриває злочинну сутність імперської Москви в її нещадній боротьбі з українством. Вміщено також опис ритуалу ім’янаречення новонародженого в СС, який засвідчує, що політика Гітлера, незважаючи на використання деяких язичницьких обрядів, все ж таки завжди ґрунтувалася на католицьких засадах. Цікава стаття вчителя з Маріуполя Павла Мазура про відверто вороже ставлення «великого російського демократа» Віссаріона Бєлінського до Тараса Шевченка – виявляє облудність радянської системи навчання й виховання, побудованої на відвертій брехні про «дружбу» двох видатних особистостей.

   У поетичній рубриці «Велесич» опубліковані поезії ветерана українського козацтва з Одеси Дмитра Шупти (уривок з поеми «Карма гетьмана»), а також акровірші, присвячені пам’яті нашого болгарського побратима жерця Рідної віри Шегора Расати і болгарської віщунки Вангелії Пандеви. Вперше опубліковано твори молодого поета Велесича Мічуди. Цікава також реконструкція білоруської казки «Коваль і Чорт», що свідчить про давні язичницькі риси культу Сварога-коваля.

  Рубрика «Світовид» створена спеціально для висвітлення міжнародного життя рідновірів. Зокрема, в цьому випуску публікується доповідь Галини Лозко на Х Всеслов’янському з’їзді, який відбувся в Києві восени 2010 р., на тему «Концепція збереження слов’янської ідентичності», стаття словенського старовіра Вратіслава (Матяша Анжура) про відродження рідної віри в Словенії.

   У критичній рубриці «Бий Перуне!» представлені матеріали, яку засуджують політику змішування та асиміляції народів, зокрема, лінґвоциду – імперських заборон рідної мови в Україні, спрямованих на знищення української ідентичності. Такі матеріали покликані стати засторогою щодо подальшої асимілятивної політики нашого зухвалого сусіда. Співжиття і співпраця слов’ян має будуватися виключно на основі взаємоповаги і дбайливого збереження самобутності кожної зі слов’янських націй. Розкрито також тіньову сутність «ракомольства» як підсадної ідеологічної «качки» в середовище рідновірів.

   У дитячій рубриці «Божатко» опубліковано повчальну казку про Стрибога.

  «Коло Свароже» подає рідновірський календар та «Рожденник» за днями тижня в перекладі з авестійських джерел.

  Уміщено також матеріали з етнології, зокрема ілюстровану статтю про антропологічний склад українців у порівнянні з іншими європейцями. Автори антропологи Ю.Петровський та С.Сегеда стверджують, що в українській освіті не подаються знання про зовнішній вигляд власного народу, що спричинює втрату зв’язку поколінь, невміння бачити багато речей, про які можна було б скласти уявлення за зовнішніми рисами людини.

  Наявний книжковий огляд та критична полеміка.

  На кольоровій обкладинці часопису – підбірка світлин з обрядів рідної віри та подорожей до давніх рідновірських святинь України.

 Інформаційний центр "Сварог". Об`єднання Рідновірів України. Українська язичницька книгарня.

  Придбати часопис можна у Києві за адресою:

Електронна адреса: velena@svaroh.info.