Антон Рачев

КОРПОРАТОКРАТСЬКА ДЕРЖАВА:

ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ, ПРОТИДІЯ

(Виступ перед болгарською молоддю)

"Суверенний той, хто приймає рішення про надзвичайний стан"

Карл Шмітт

Західна економічна наука від 1970 року є монополізованою прихильниками «нестримного капіталізму», ліберальними фундаменталістами, відомими ще як монетаристи. Їхнім «гуру» є лауреат Нобелівської премії з економіки в 1976 році, засновник «чиказької школи» і найголовніший теоретик ліберального монетаризму – Мілтон Фрідман. Він разом з Фрідріхом фон Хайєком проголосив ліберально-індивідуалістську, мондіалістську, космополітичну економічну доктрину.

Для своєї власної політекономії ліберальні фундаменталісти запозичили протестантську доктрину кальвіністів. Що таке кальвінізм? – Ще одна назва кальвінізму «юдаїзоване християнство». Кальвінізм не визнає церковних установ. Ядро цієї доктрини полягає в постулаті: бідність – це гріх! Бідність є ознакою того, що ви в кінцевому підсумку опинитесь у пеклі. Іншими словами, єдиний шлях до багатства – це ваше спасіння. Подумайте про все це самі! Накопичуйте капітал! Ця програма є кальвіністською.

Таким чином, протягом кількох десятиліть над Землею нависло релігійне мракобісся. Воно є дуже агресивне і войовниче – це ліберальний фундаменталізм  фрідманівців. Фрідманізм – це ультракапіталістичне сектантство.

Логіка Мілтона Фрідмана виглядає наступним чином: необхідно створити абсолютно необмежений ринок без будь-якого державного втручання в нього. І це саме по собі буде все «регулювати» і «сортувати». Для цього необхідно було усунути всі бар’єри в торгівлі. Приватизація повинна бути повною, в тому числі – пошта, охорона здоров’я, освіта і пенсійна система! У кінцевому рахунку, Фрідман оголосив війну державі взагалі як такій. Результати цієї війни, сьогодні широко відомі всім: демографічна, промислова, технологічна, інфраструктурна, культурна катастрофи.

Тепер Фрідманівці радіють як «переможці» над країнами Східної Європи. Фрідманівці очолюють Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, різні багатонаціональні корпорації. Вони завжди діють лише в інтересах великого багатства – чим більше мільярдерів, тим краще!

Фрідманівці ведуть переговори з «Вашингтонським консенсусом». Цю зустріч «Великої сімки» в 1989 році, вони назвали «з’їздом переможців». Там, різні представники семи країн (США, Великобританії, Франції, Канади, Німеччини, Японії та Італії), вирішили дотримуватися наступних принципів: скромні державні бюджети; держави принижуються до ролі «нічного сторожа»; впроваджують якомога більші податки; кредити видаються з великим процентом; обмін валюти є безперешкодний і вільний; знищуються митні бар’єри і перешкоди на шляху вільного руху капіталу; іноземних інвесторів в рамках цієї ж угоди прирівняно до місцевих; від держави відчужена більша частина економіки.

Тому з’явився й новий термін у науці про владу – корпоратократія. Корпоратократія нещодавно створене поняття американського економіста Джона Перкінса*, який робить опис сучасного стану державності. Корпоратократська держава знімає себе відповідальність за соціальну безпеку нації, її збереження і відтворення. За такого стану громадяни держави є не більше ніж людський ресурс (матеріал). Соціальні та національні інтереси приносяться в жертву в ім'я прибутку, рентабельності та корпоративної приватної вигоди.

Характерною ознакою фактичної дії такого управління є розмиті межі між власністю і владою, між монополією і ринком, між політикою і економікою.

Ще однією важливою ознакою корпоратократської держави є незалежність центрального банку від уряду. Тут, центральний банк є приватним акціонерним товариством  і банківська справа повністю перебуває в приватних руках. Друк (випуск) «національної» валюти і (насправді, такої «національної» валюти, що належать центральному банку, а не державі!). Центральний банк має потужність набагато сильнішу, ніж влада президента, уряду, парламенту та судової адміністрації, разом узятих.

Німецький теоретик права Карл Шмітт (1888-1985) у своєму дослідженні доходить до висновку, що поняття суверенітету є набагато фундаментальнішим від поняття держави, оскільки остання змінна в різні історичні епохи. Ліберальні економічні догми (насаджені в голови болгарських студентів за останні 20 років) є шкідливими й ворожими для суверенітету держави, а влада поступово замінюється тиранією олігархів і бюрократів. Інакше кажучи, корпоратократська держава – ніщо інше, як тиранія корпорацій. Корпоратократський контроль над засобами масової інформації, фінансування виборчої кампанії політиків. Ніхто їх не обирає, їхній мандат необмежений, вони не підзвітні нікому. Копоратократська «еліта» скоро буде дивитися на свій народ, як на чуже колоніальне населення.

Формування поняття  «корпоратократської держави» є важливим засобом у розумінні цієї проблеми. Корпоратократська держава ґрунтується принаймні на трьох фундаментальних кризах, які діють одночасно – урбанічна, культурна та енергетична. Подолання однієї з них спирається на дві інших. Головний висновок – необхідно більше працювати, щоб хоч трохи було що споживати. Нам потрібно буде створювати все заново! Існуючі професії виявляться не потрібними в нових умовах. Наше суспільство вже стикається з проблемами, які корпоратократське управління не може і не збирається вирішувати.

З точки зору демографії нам доведеться перейти до такої політики, що:

1. Буде стимулювати народження дітей болгарського етнічного походження;

2. Вестиме непримиренну боротьбу з наркотиками та іншими винищувачами болгарської молодої сили;

3. Введе євгенічне законодавство.

Досвід ясно показує, що ліберальному капіталізму не під силу впоратися з цими завданнями. Нам потрібно буде рухатися в напрямку універсальної мілітаризації болгарського етносу.

Держава, як така, повинна змусити підприємства повторно відкривати виробництва в нашій країні, платити гідну заробітну плату працівникам та вносити в казну нарахування з податків. Ліберальний капіталізм не може впоратися з цими завданнями. Нам потрібно буде рухатися в напрямку універсальної мілітаризації болгарського етносу.

Ще одна велика проблема – збільшення частки людей похилого віку в Болгарії. Дуже скоро пенсійні витрати на літніх людей у ​​Болгарії почнуть поглинати такі величезні ресурси, які не дадуть можливості підтримувати належний стан оборони, науки, освіти і особливо – болгарської молоді. Тоді будемо змушені всупереч праву літніх людей зменшити їхні пенсії до рівня виживання, і т.д. Одночасно добровільно доведеться болгарським жінкам народити трьох і більше болгарських дітей, створити умови для виховання цих дітей, забезпечити податковими пільгами батьків і т.д. Ліберальний капіталізм не може впоратися з цими завданнями. Нам потрібно буде рухатися в напрямку універсальної мілітаризації болгарського етносу.

Важка боротьба на культурному фронті. Етика споживання повинна бути замінена етикою праці та накопичення. Нам потрібно буде спонукати болгарський народ більше працювати і заощаджувати, та мати менше розваг і забав. Сьогодні, телебачення стало символом фатального споживання. Яка ж користь з тієї «телевізійної культури», що руйнує етику праці та накопичення? Ліберальний капіталізм не може впоратися з цими завданнями. Нам потрібно буде рухатися в напрямку універсальної мілітаризації болгарського етносу.

У своїй багатолітній історії болгарська нація неодноразово переживала кризи різних видів. Таким чином, болгарський народ, як правило, орієнтований на цивільне життя. Він виходить з цих криз завдяки своєму воїнському духу, а не «цивільним чеснотам». Це моє пояснення його небажання на страйк, на будь-який протест перед будівлею парламенту чи якихось інших установ. Він просто не вірить в ці установи, він сам у змозі вирішити свої проблеми (щоб робити свою роботу!). Болгари залишаються сам на сам, коли йде війна!

* Протягом деякого часу Інтернет розповсюджував фільм Zeitgeist. У цей двогодинний фільм включене інтерв’ю з Джоном Перкинсом, у якому він вперше дає дефініцію поняття корпоратократії.

Використана література:

Савельев Андрей. Диктатура и тирания – немецкие теории и русские смыслы. По книге Карла Шмитта «Диктатура»:

http://www.velesova-sloboda.org/polit/savelev-diktatura-i-tirania.html

Максим Калашников розповів у своїй бесіді з Андрієм Фурсовим: Вестник "Нова Зора", брой 3-5,  2007 г.;

Калашников Максим. Глобальный Смутокризис. — Харвест, 2009.

Рачев Антон. Корпоратократическата държава. – Вестник «Родово имение», брой 23 от 2010 г.; Също и на сайта на Веселина Томова: http://www.afera.bg/index.php?option=com_content&task=view&id=11380&Itemid=9

Рачев Антон. Англосаксонската икономическа наука, в-к „Родово имение”, бр.21 от 2010 г.

Шмит Карл. Понятието за политическото.– Прев. А.Лешков, София, 2008.

Антон Рачев

Переклад з болгарської  Галини Лозко